Створене на початку вісімдесятих сімейство передньопривідних lada непогано продавалося не тільки на території нашої країни, але і в світі. Машини експортувалися, наприклад, в західну європу, канаду і австралію. А багато іноземних дилерів для своїх локальних ринків навіть робили особливі спецверсії наших “вісімок»і “дев’яток”.

На деяких експортних ринках “самарам” придумували власні оригінальні імена. Наприклад, у фрн частина автомобілів носило назву lada forma, в бельгії — lada diva. У сусідній з ними франції, де дилером волзького автозаводу була фірма poch (відома активним просуванням в західних країнах радянських автомобілів) моделям присвоювали ім’я sagona.

Відмінно продавалися “самари” і на ринку великобританії — на піку, в 1988 році, саме завдяки цьому сімейству, радянському автогіганту вдалося реалізувати там близько 30 000 машин за рік. Британські авто експерти відзначали у волзьких передньопривідників непогані показники місткості, керованості та економічності.

До мінусів вони відносили ненадійну електрику і погану якість забарвлення. Втім, багато ладам прощали завдяки ціні. Samara була помітно дешевше всіх своїх однокласників, і за вартістю її можна було зіставити з автомобілями класом і розмірами нижче — наприклад, fiat panda або renault 5.

Силові агрегати “самар”, створені за участю porsche, імпортерів цілком влаштовували. Правда, зроблений спеціально для експортного ринку мотор об’ємом 1,1 літра на 54 к.с. Західним покупцям не зайшов. Як і у нас, там воліли більш потужні агрегати 1,3 і 1,5 літра в парі з 5-ступінчастою механікою.

Для розпещених різноманітністю автомобілів європейців багато імпортерів “допилювали” наші автомобілі на місці, причому досить грунтовно. Машини перефарбовувалися, змінювалися бампера, додавався пластиковий обвіс і модні колісні диски. Встановлювалися більш надійні стартери і генератори. Багато оснащували “самари” люками в даху і красивими спортивними трехспицевыми рулями.

Не завжди подібні обважування були зразком хорошого дизайну, і в той час багато західних автомобільні журналісти відверто потішалися над такими «загримованими» ладами. Однак у порівнянні з тим “тюнінгом«, що згодом творили в 90-х роках на пострадянському просторі, це експортне» прикрашення” можна навіть назвати цілком гармонійним.

Деякі імпортери робили і більш радикальні доопрацювання. Наприклад, відразу кілька іноземних компаній перетворювали вітчизняну “вісімку” в кабріолет. Один з найстаріших європейських дилерів радянських автомобілів, бельгійська scaldia volga, в 1990 році показала відкритий прототип san remo, спроектований тольяттинським дизайнером володимиром ярцевим.

Згодом цю машину в злегка спрощеному варіанті стали випускати з милим назвою lada natasha. У період з 1990 по 1996 рр було випущено близько 500 таких кабріолетів.

Відкриту версію під назвою lada samara fun випустили в кількості 600 екземплярів і в німеччині, але там кабріолет був простіше і зберіг передню частину даху. Помітна частка цих дрібносерійних автомобілів була на початку 90-х перегнана на батьківщину шанувальниками марки.

Також кабріолети випускалися для канадського ринку-ці машини відрізняли мінімальні переробки, а також характерні для країн північної америки бічні червоні ліхтарики. Зробили відкриту версію і для чехії-однак цей варіант під назвою bogemia далі виставкового примірника не просунувся.

Задовго до появи вітчизняних висів комерційні версії передньопривідної лади з’явилися саме за кордоном. Правда там автомобілі переробляли в вантажівки максимально просто-просто знімали задні сидіння і замінювали (не завжди) задні бічні стекла непрозорими панелями.

Один з таких прикладів-австралійська lada samara bizivan. Машина, до речі, могла взяти на борт до одного кубометра вантажу. Аналогічні модифікації робили і в великобританії.

Різноманітні західні модифікації “самари” офіційно у нас в країні не пропонувалися. Однак вже в кінці 90-х, під кінець їх продажів за кордоном, одну з експортних версій можливо було придбати і у російських дилерів. Це була фінська lada samara baltic, яку у нас прозвали «євросамарою».

Остання випускалася в 1996-98 роках на підприємстві valmet, яке також відоме з випуску кабріолетів для saab. Від вітчизняних “дев’яток” samara baltic відрізнялася інший розфарбуванням і бамперами, фірмовими колісними дисками, інтер’єром і деякими імпортними комплектуючими. Якість виготовлення фінських машин також помітно виділялася на тлі російських.

В європі до того моменту попит на застарілі «самари» сильно підупав, і частина «балтик» вирішено було продати в росії. У нас машина користувалася стабільним попитом, хоча коштувала на чверть дорожче російської “сестри”.